Я вас вітаю!
Вчителем в Степанівській Першій школі
працюю,
27 років педагогічного стажу маю,
географію та біологію полюбляю.
Про себе вам розповідаю.
Бихкало
Інна Миколаївна
Вчитель географії та біології
Вчитель географії та біології
Місце роботи: Степанівська Перша загальноосвітня школа
І-ІІІ
ступенів Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької
області
Спеціальність за дипломом: вчитель географії та біології.
Кваліфікаційна категорія: вчитель вищої категорії
Звання: старший вчитель
Щоб стати хорошим
вчителем, достатньо зробити один крок вперед, а щоб досягти чогось у житті –
потрібно докласти чимало зусиль, і наполегливо йти до поставленої мети. За роки
роботи в школі пройшла 5 атестацій. За результатами останньої, було
підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії» і звання
«Старший вчитель», 5 разів була слухачем курсів підвищення кваліфікації при КЗ
ЗОІППО ЗОР (Мелітопольська філія), 1 раз при КЗ ЗОІППО ЗОР.
Моє педагогічне кредо:
«Учитель готується до гарного уроку все життя».
Життєве кредо:
«Хто живе ні для кого, той не живе й заради себе. Якщо хочеш жити для себе, живи для інших».
«Хто живе ні для кого, той не живе й заради себе. Якщо хочеш жити для себе, живи для інших».
Сенека
Працюю над реалізацією педагогічної
проблемної теми: «Підвищення рівня професійної та
інформаційно-технологічної компетентності шляхом впровадження інноваційних
технологій».
Сучасний вчитель - це
професіонал. Він має бути і артистом, і художником, і письменником. Але при
всьому цьому завжди залишатися учнем, так як все життя повинен вчитися
працювати над собою, вчитися спілкуватися з дітьми, вчитися готуватися до
уроку.
Розмірковуючи про свій
життєвий шлях, я зробила висновок, що бути
вчителем
- це моє покликання, бо в іншій професії я себе і уявити не можу. Скільки себе
пам’ятаю, я любила грати в школу: навчала своїх лялечок, ставила їм оцінки за
домашнє завдання.
Після закінчення школи
вибрала собі професію вчителя. Студентські роки пролетіли непомітно і я
повернулася в свою рідну школу. І так непомітно пролетіли ще двадцять сім років…
Я й досі пам’ятаю свій перший урок, перші
розчарування, перші сльози радості від результатів роботи.
І
в той же час, я – особистість, звичайна людина зі своїми проблемами і радощами. Я – донька і мати. Мої рідні – це мій надійний тил, мої помічники і
вболівальники. Мене, окрім роботи, хвилює багато чого. Я люблю
пожартувати і посміятися, подивитися телевізор, почитати. Намагаюся цікавитися
всім, що мене оточує, йти в ногу з часом. А він вимагає нових
змін, постійного самовдосконалення.
А ще мені пощастило працювати у творчому та
дружньому колективі. Тому, я – щаслива людина!!!
Комментариев нет:
Отправить комментарий